Зміст фінансової науки поступово розширювалося. У курс «Фінанси СРСР» включаються: 1) навчання про ролі фінансів у соціалістичному відтворенні; 2) навчання про державні витрати, включаючи навчання про державне соціальне страхування й соціальне забезпечення; 3) навчання про державні доходи; 4) навчання про державний кредит і державну організацію ощадної справи; 5) навчання про державне майнове й особисте страхування; 6) навчання про державний бюджет СРСР; 7) навчання про державне фінансове керування й фінансовому контролі. (Дьяченко В. П. Товарно-грошові відносини й фінанси при соціалізмі. - М.: Наука, 1974. - С. 129.)
Значимість фінансів зв’язувалася з їхньою природою й функціями й указувала на необхідність вивчення й розуміння процесів руху коштів. В.П. Дьяченко дав визначення фінансів, що було в той історичний відрізок найбільш повним і конкретним, об’єднуючим найважливіші якісні характеристики цієї категорії, що мало багатьох послідовників і стало класичним для соціалістичного суспільства:
Радянські фінанси являють собою систему економічних відносин, за допомогою яких планомірно утворяться й використаються фонди грошових ресурсів для потреб розширеного соціалістичного відтворення й задоволення інших суспільних потреб. Призначення радянських фінансів полягає в тому, щоб через своєчасне й правильне утворення, розподіл, витрату грошових доходів і нагромаджень, а також за допомогою діючого контролю рублем сприяти найбільш раціональному, ефективному використанню всіх ресурсів народного господарства й більше повному задоволенню матеріальних і культурних потреб радянського народу. (Дьяченко В. П. Товарно-грошові відносини й фінанси при соціалізмі. - С. 111.)
Характерним для концепції фінансів у цей період був розгляд процесу створення доходів у держави в цілому й державних підприємствах як єдиного цілого.
4. Значним кроком у розвитку фінансів стала реформа 60-х років, що включала реалізацію великих мір у сфері керування, планування, економічного стимулювання. Більші зміни відбулися в механізмі розподілу прибутку: з 1965 по 1975 р. платежі в бюджет із прибутку підприємств скоротилися з 71 до 58%. У цей період взаємно активізувалася роль прибутку як джерела розширеного відтворення й економічного стимулювання. Посилення впливу прибутку на виробництво забезпечувалося наступними фінансовими методами: