Система соціального партнерства базується на комплексному регіональному підході до рішення соціальних проблем підприємств. У його основі — механізм колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на всіх рівнях. У рамках регіональних програм соціального партнерства одержали розвиток тристоронні й двосторонні комісії, що забезпечують підготовку й висновок відповідних угод. Це сприяє налагодженню взаємин сторін при формуванні й реалізації соціально-економічної політики підприємств і регіонів. Особливе місце в цій системі приділяється врегулюванню колективних трудових суперечок.
Основними проблемами розвитку соціального партнерства поряд з відсутністю необхідної правової бази є повільне формування організаційних структур роботодавців і недостатній розвиток системи колективно-трудового регулювання соціально-трудових відносин у підприємствах всіх форм власності. Результатом цього є зниження мотивацій до високо продуктивної праці, формальний підхід до колективних договорів, що укладають.
Загальна стратегія розвитку соціального партнерства повинна базуватися на таких провідних принципах, як взаємна економічна відповідальність, стимулювання високопродуктивної праці, сумлінність у поводженні сторін, солідарність.
Механізм реалізації соціального партнерства містить у собі правову базу й гарантії з боку роботодавців, а також процедури взаємодії суб’єктів трудових відносин й органів державного й муніципального керування й шляхи досягнення консенсусу в рамках примирливих заходів.
Зовсім очевидно, що без законодавчо оформлених прав й обов’язків роботодавців функціонування системи соціального забезпечення працівників не може мати гарантій їхнього безумовного фінансування на пріоритетній основі.
У світовій практиці добре себе зарекомендували об’єднання (асоціації) роботодавців, створювані як по галузевому, так і по територіальному принципах. Ці об’єднання виступають стороною в укладають із законодавчими й представницькими органами влади угодами, що передбачають широкий спектр напрямків соціально-трудового регулювання. У рамках цих угод розробляються соціальні програми підприємств, що забезпечує їх деяку уніфікацію з позицій принципових підходів до рішення конкретних соціальних проблем працівників.