Реформа ЖКХ припускає також:
1) перехід до самофінансування організацій ЖКХ шляхом припинення бюджетних асигнувань на надання їм дотацій, а також перехресного субсидування споживачів;
2) збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення до економічно обґрунтованого рівня, обумовленого в основному в результаті конкурсного відбору організацій, що надають ці послуги.
Фінансування будівництва й реконструкції великих об’єктів ЖКХ забезпечують, як правило, органи місцевого самоврядування з коштів місцевого бюджету й бюджетів інших рівнів, а також коштів інвесторів. Органам державної влади суб’єктів РФ й органам місцевого самоврядування при формуванні відповідних бюджетів рекомендовано виділяти окремим рядком коштів, необхідні для забезпечення федеральних соціальних стандартів надання житлово-комунальних послуг, здійснити в перспективі формування муніципальної фінансово-кредитної системи, що забезпечує реальну підтримку програм розвитку об’єктом ЖКХ. Доцільний випуск різних видів цінних паперів.
Особливість нового етапу реформи ЖКХ складається в зміні тактики ціноутворення, переході для усунення розриву між цінами в інших галузях економіки в результаті інфляції від простого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до більше плавної зміни цих тарифів, що враховує зростання реальних доходів громадян.
Визнано необхідним регулярно переглядати ставки оплати житла й тарифи на комунальні послуги, не допускаючи зменшення частки платежів населення в загальному обсязі фінансування витрат на надання житлово-комунальних послуг; продовжити збільшення частки платежів населення в покритті витрат на експлуатацію й розвиток об’єктів ЖКХ із урахуванням росту реальних доходів населення.
Ставка оплати житла, надаваного за договором наймання, у державних і муніципальному житлових фондах буде включати не тільки плату за зміст і ремонт житла, у тому числі капітальний, але й плату за його наймання. Плата за наймання житла, що є доходом власника муніципального житла, визначається співвідношенням попиту та пропозиції на конкретне житло. У перехідний період базова величина плати за наймання буде відображати амортизаційні відрахування на реновацію житлового фонду в середньому по населеному пункті, що диференціюється залежно від якості й місця розташування житла. У цей період населення оплачує частина відрахувань на капітальний ремонт і повне відновлення житла, що повинна визначатися виходячи з місцевих умов, динаміки реальних доходів населення й інших факторів. Базова величина плати за наймання житла повинна бути трохи вище, ніж податок на майно для власника аналогічного житла, що повинне стимулювати продовження процесу приватизації житлового фонду.