Останнім часом спостерігається ріст дефіциту бюджетів суб’єктів РФ, фінансований за рахунок кредитів комерційних банків, облігаційних позик, за допомогою вексельних схем й ін. Процес запозичень суб’єктами РФ здійснюється без належної координації випуску федеральних, регіональних і муніципальних облігаційних позик з метою підтримки збалансованості внутрішнього фінансового ринку в цілому. Політика запозичень на рівні бюджетів суб’єктів РФ привела до відмови в 1998 й 1999 р. рада суб’єктів РФ від виконання прийнятих зобов’язань по їхньому погашенню й виплаті відсотків.
Для державних фінансів важливе значення має грошово-кредитне регулювання. В умовах нестабільної економіки можливість диверсифікованості фінансових інструментів грошово-кредитного регулювання обмежена. Навпроти, при стабільній фінансовій системі можливе застосування ефективного механізму рефінансування комерційних банків, що у свою чергу при обмеженій інфляції може задовольнити попит нефінансового сектора економіки на кредитні ресурси. У міру зниження інфляційних очікувань зростання попиту на гроші буде обумовлювати процес ремонетизации економіки.
На етапі реформ, орієнтованих насамперед на структурну перебудову економіки, особливого значення набувають інституціональні перетворення. Вони включають наступні основні напрямки формування й розвитку ринкових інститутів: реформа підприємств; керування державною власністю, приватизація й розвиток ринку нерухомості й фінансових ринків; розвиток банківського сектора; заохочення конкуренції й активізація антимонопольної політики, підтримка підприємництва; регулювання природних монополій; удосконалювання законодавства, зміцнення судової системи, посилення боротьби зі злочинністю.
Створення макроекономічних умов економічного росту саме по собі не здатно переломити негативні тенденції економічного спаду й сформувати реальні передумови для подолання фінансової кризи. Недостатня увага державних органів до проведення активної мікроекономічної політики не дозволило максимально реалізувати потенціал економічної реформи. Необхідно реформувати інститути представників держави в акціонерних товариствах з державною часткою.