Дія фінансово-кредитного механізму бути спрямовано насамперед на виявлення додаткових резервів розвитку й розширення виробництва. Фінансово-кредитний механізм включав комплекс підсистем впливу на прийняття рішень, поводження працівників і керівників підприємств у частині керування фінансово-кредитними процесами. Але кінцева мета такого впливу - забезпечення нормальних умов функціонування фінансів і кредиту в загальнодержавному масштабі, тобто формування бездефіцитного бюджету, фінансування й кредитування планових заходів, контроль за виконанням плану, дотриманням установленого порядку й пропорцій утворення й використання фондів коштів.
Дієвість фінансово-кредитного механізму залежала від погодженості прийняття рішень на різних рівнях керування, а також вимагала чіткої субординації. Однак субординація найчастіше порушувалася по лінії вертикальних зв’язків. Фінансово-кредитні заходи впливу, що використалися в процесі керування, були засновані на безперервності й возобновляемости грошового обігу підприємств і його відносний экономической відособленості від грошового обігу централізованих коштів.
Фінансово-кредитний механізм відрізнявся безперервним удосконалюванням без зміни економічного базису суспільства. Це проявлялося, зокрема, у тім, що об’єкт централізованого фінансового керування поступово укрупнювався. Тобто закономірно йшов процес централізації в прийнятті стратегічних фінансових рішень, керуванні фондами коштів. Однак період, що пішов за цим, ринкових перетворень, що супроводжувався приватизацією й акціонуванням, не підсилив, а, навпроти, послабив принцип централізованого керування, причини якого будуть розкриті нижче.
Фінансово-кредитний механізм - це форма організації відносин в області фінансів, кредиту, грошового обігу. Його основу становила централізована система планування, форм, методів й умов фінансування й кредитування суспільного виробництва.
5. В 1975—1980 р. удосконалювання керування, планування й економічного стимулювання здійснювалося на базі зміни суб’єктів й об’єктів керування шляхом створення виробничих об’єднань як первинної ланки суспільного виробництва, а також всесоюзних і республіканських об’єднань у середній ланці керування, поширення госпрозрахунку на галузь в особі міністерства, посилення концентрації й спеціалізації виробництва. В області фінансово-кредитного механізму перетворення здійснювалися по наступних напрямках: