1. Універсальний принцип надання соціальних послуг всім членам суспільства або всіх членів певної категорії населення (наприклад, ветерани війни) без перевірки потреби. Надання соціальних послуг споживачам здійснюється через механізм різних соціальних сертифікатів — страхового поліса, особистого освітнього кредиту й т.д. Фінансування споживача через механізм соціальних свідоцтв додає фактор конкуренції в систему фінансування соціальної сфери. Тільки в цьому випадку можна створити умови для прямого адресного фінансування споживачів конкретних соціальних послуг. Це дозволяє перебороти тенденцію, що підсилюється останнім часом, надмірної бюрократизації соціальної інфраструктури.
2. Принцип адресности надання споживачам соціальних послуг з диференціацією населення за рівнем потреби. Мова може йти про введення єдиної допомоги з потреби. Однак для цього необхідно встановити критерії потреби й структуру самої виплати. У порівнянні з бюджетним фінансуванням надаваних соціальних послуг, не орієнтованим по своїй природі на поворотний і платний характер, адресне фінансування за допомогою цільових свідоцтв дає можливість виділити суспільний сектор в окремих сегментах соціальної сфери.
Такий різновид софинансирования соціальної сфери відповідає вимогам, соціальній справедливості. Вона виключає можливість одержання безкоштовно або на пільгових умовах соціальних послуг високо- і среднеобеспеченными верствами населення. Вони повинні здобувати соціальні послуги за ринковими цінами, оплачуючи їх за рахунок коштів сімейного бюджету. З погляду фінансування соціальних витрат адресний характер соціальної допомоги розглядається як найефективніший метод соціальної політики, оскільки переносить соціальне навантаження з державного й муніципального бюджетів на сімейний.
Останнім часом перспективним напрямком підвищення ефективності бюджетного фінансування соціальної сфери стає фінансування через держзамовлення, госпрограммы, фонди, гранти й контракти, які розміщаються на конкурсній основі як між державними некомерційними, так і недержавними некомерційними організаціями. Але зазначений спосіб бюджетного фінансування соціальних послуг не є альтернативою базовому нормативному бюджетному фінансуванню. Маючи деякі достоїнства, (гнучкістю й динамічністю, адресностью в одержанні фінансових коштів), він не позбавлений певних недоліків і насамперед нестабільності фінансових надходжень. Це обмежує можливості широкого застосування цього способу фінансування. Тому доцільно базове бюджетне фінансування доповнювати фінансуванням через контракти, гранти й фонди.